І. Вступ.
В найважливіших міжнародних документах останнього десятиріччя, присвячених проблемам навколишнього середовища і гармонійного розвитку людства велика увага приділяється екологічній культурі і свідомості, інформованості людей про екологічну ситуацію в світі, регіоні, на місці проживання, їх обізнаності з можливими шляхами вирішення різних екологічних проблем, з концептуальними підходами до збереження біосфери і цивілізації.
Шлях до високої екологічної культури лежить через ефективне екологічне виховання, освіту.
Екологічне виховання на порозі 3-го тисячоліття стала необхідною складовою гармонійного, екологічно безпечного розвитку. Екологічне виховання і інформування населення, підготовка висококваліфікованих фахівців названі в програмних документах найвизначнішого міжнародного форуму 20-го сторіччя в Ріо-де-Жанейро (1992), присвяченого навколишньому середовищу і сталому розвитку, одним з найважливіших і необхідних засобів здійснення переходу до гармонійного розвитку всіх країн світу. Це
положення підкреслюється і в останніх міжнародних документах (міжнародний звіт "Ріо+5", "Керівництво з підготовки національних доповідей про виконання країнами "Порядку денного на 21 сторіччя" та ін.).
Підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості і культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства й природи (не насильство, а гармонійне співіснування з нею!), повинна стати одним з головних
важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України.
Головними складовими системи екологічного виховання мають бути її формальна й неформальна частини, форми й методи яких різні, а мета одна: різнобічна підготовка громадян, здатних визначати, розуміти й оптимально вирішувати екологічні та соціально-економічні проблеми регіонів проживання на основі наукових знань процесів розвитку біосфери, здорового глузду, загальнолюдських досвіду й цінностей.
Нажаль, на сьогоднішній день, з подачі керівних установ освіти та науки України, всім організаціям, які займаються роботою з дітьми в екологічній сфері, нав’язують ідею пріоритету екологічної освіти перед вихованням і вбачають (пропонують) базою для здійснення заходів по вирішенню цієї важливої і складної державної проблеми - Концепцію екологічної освіти в Україні. Сама ж Концепція закликає перебудувати зміст освіти й виховання, при цьому наголос робиться виключно на екологічній освіті.
Для забезпечення виконання завдань концепції екологічного виховання в неформальній її частині, особливу роль мають відіграти дитячі громадські екологічні об’єднання, які доцільно зорганізувати в єдиний рух.

Необхідність створення Всеукраїнського руху екологічних дитячих обєднань обґрунтовується наступними обставинами:
А) станом навколишнього природного середовища в Україні;
Б) станом наявного екологічного дитячого руху (який на сьогоднішній день знаходиться під контролем та тиском міністерства освіти та науки України);
В) необхідністю надання переваг неформальному екологічному вихованню;
Г) необхідністю налагодження співпраці державних і недержавних організацій у сфері неформальної освіти та виховання;
Д) необхідністю підготовки та виховання активної громадянської позиції майбутнього покоління.

Читай далі у низу